Сергій Багряний

Реформа вищої освіти: Табачник на службі в “ректорської сім’ї”?

На часі – реформа системи вищої освіти, яка з легкої руки депутатів-регіоналів та профільного відомства на чолі з Дмитром Табачником ризикує стати чи не найскандальнішою в своєму роді.

На часі – реформа системи вищої освіти, яка з легкої руки депутатів-регіоналів та профільного відомства на чолі з Дмитром Табачником ризикує стати чи не найскандальнішою в своєму роді. Хоча вона і не передбачає, наприклад, виходу з Болонського процесу чи приєднання до єдиного освітнього простору Росії. Ні, гуманітарні аспекти реформи нас тут не повинні цікавити. В проектах законів також не йде мова про якісь нові підходи у підборі дисциплін для ВНЗ. Основна увага приділена питанням скорочення державного замовлення, укрупнення університетів, в тому числі шляхом ліквідації частини вишів, які є наразі….

До кожного положення у законодавців та чиновників з Міносвіти є свої, на перший погляд, залізні аргументи. Необхідність скорочувати кількість ВНЗ вони пояснюють невідповідністю багатьох новостворених «університетів» нормам вищої освіти. Бажання обмежити державне замовлення пояснюється тим, що бюджет, за рахунок якого вчиться частина студентів, в теперішніх умовах не може в повному обсязі тягти ту кількість спудеїв, які наразі не платять за навчання.

Усе це довелося почути авторові цих рядків 10 лютого під час так званого «круглого столу» в Міністерстві освіти, присвяченого обговоренню двох проектів закону «Про вищу освіту» в редакціях регіоналів Луцького і Мірошниченка. Весь цей круглий стіл справляв враження загального «одобрямсу» проектам закону «Про вищу освіту». На захід було запрошено переважно ректорський склад, який, за винятком представника «Києво-Могилянської академії», висловив підтримку реформі системи освіти. Ті, хто був проти неї, були в меншості, і їхні аргументи танули в шквалі несхвалення з боку ректорської когорти. Представники молодіжних організацій (ФРІ, УАСС, МНК), очевидно, були запрошені для проформи: аби створити ілюзію відкритості дискусії.

Всі застереження щодо реформи парирувалися ректорським загалом, мовляв, в ній є економічна доцільність, що диктується нинішніми складними для країни часами. Плюс, знов-таки, посилалися на «європейський досвід». Але реальну мотивацію щодо своєї підтримки реформі керманичі ВНЗ, природно, приховували. Ми ж спробуємо розібратися, в чому саме є вигода для ректорів у проведенні вищезазначених законопроектів «Про вищу освіту».

Планове скорочення держзамовлення. Всі як один наголошують, що нинішня ситуація не сприяє повноцінному утриманню студентів-бюджетників, не дозволяє акумулювати кошти на наукові проекти, на підвищення зарплат працівникам ВНЗ, обслуговувати тих же студентів. Тому треба зменшувати кількість бюджетних місць аби з’являлися кошти на розвиток наукових шкіл та інших напрямків, в яких задіяні вітчизняні ВНЗ. Прихильники цієї позиції наголошують, що вища освіта у нас є необов’язковою, отже, університет не зобов’язаний утримувати за свій рахунок велику кількість бюджетних місць. Однак, за цим формулюванням насправді приховані лицемірство і нещирість. Бо якщо зайти, наприклад, до корпусів КНУ імені Шевченка, то одразу стане видно, що коштів цьому університету не бракує – європейський ремонт, закупівля сучасного обладнання – і хіба у цього ВНЗ виникають якісь фінансові проблеми через студентів-бюджетників?

Інший негативний момент пункту про скорочення держзамовлень – це те, що при цьому платню за навчання на контракті ніхто ВНЗ не зобов’язує зменшувати! А, як свідчить практика, ціни за контрактне навчання у нас абсолютно не відповідають рівню освітніх послуг. Наприклад, плата за навчання на найбільш престижних спеціальностях в Тернопільському національному економічному університеті коливається в межах 10 000-13 000 грн. на рік! У той же час, для порівняння, в сусідніх Чехії і Польщі плата за навчання – 600-1200 євро на рік, в більш престижних (як то Краківському чи Варшавському університетах) – від 2000. Але хіба в тому ж Київському інституті міжнародних відносин платня за навчання менша? І це в той час, як КІМВ, так і весь КНУ не входять навіть до 1000 провідних ВНЗ світу, на відміну від своїх польських колег. І тим паче не зрозумілим є, за що такі великі ціни на контракті в регіональних вишах, з дипломом яких знайти роботу проблематично навіть в містах обласного підпорядкування.

Отже, ні до якого «вирішення фінансових проблем університетів» реформа освіти не приведе. А до чого вона приведе, так це до збагачення керівників ВНЗ, адже в умовах скорочення держзамовлень збільшиться розмір хабарів за вступ на бюджетне місце. Отже, прийняття проекту закону призведе до розквіту корупційних схем і збагачення не чистих на руку керманичів ВНЗ.

Укрупнення університетів. Ще одне неоднозначне рішення – бажання з боку «реформаторів» зменшити кількість наявних в Україні ВНЗ, адже деякі з них, мовляв, не відповідають критерію «вищий навчальний заклад». З цим, в принципі, важко сперечатися – в Україні чимало «бурс», які гордо називають себе університетами, але не тягнуть навіть на рівень технікумів. Але закриття багатьох з них автоматично викине на вулицю тисячі студентів і сотні викладачів! А що робити з цією армією полишених напризволяще людей, Табачник і ко чомусь не подумали.

Також викликає чимало нарікань бажання авторів реформи міняти статус ВНЗ, спираючись на… кількість студентів, які там вчаться. Тобто, якщо у виші вчиться не менше 10 000 студентів – то це університет, якщо 3000 – то академія, 1000 – коледж. І чомусь ніхто не бере до уваги критерій престижності ВНЗ, академічні здобутки, традиції. Можливо, в наступній редакції проекту закону слід очікувати прив’язки статусу вишу до вартості оплати за навчання? Зрозумілим є те, що в разі прийняття закону, такий підхід в першу чергу вдарить по найбільш ненависному для «табачниківського кодла» закладу – «Києво-Могилянській академії», яка в цьому випадку може взагалі стати коледжем, особливо враховуючи негативне ставлення до НаУКМА з боку Табачника та його союзників.

Відміна стипендій – це що? Ну а найбільш скандальними проявами «реформи» протягом останнього місця виявилися намагання з боку «табачної братії» відмовитися від… стипендій. Пропонувалося залишити виплати лише для талановитих студенів та для тих, хто має особливі потреби (пільговиків). Нібито цій ідеї дали «одобрямс» підлабузники Табачника в «особі» Всеукраїнської студентської ради та Молодіжної незалежної профспілки. Очільники Міністерства освіти і науки, зрозуміло, були від цього прямо таки в захваті.

У цьому світлі деякі ВНЗ, схоже, вирішили випередити в «реформаторських починаннях» «господ» з Міносвіти і вже від початку року зменшити виплати студентам. Так, за інформацією зі студентського середовища НПУ імені Драгоманова, студентам цього університету за січень було виплачено стипендії у розмірі лише 90% від встановленої суми, а у лютому – 70%. Подібна «картина» спостерігалася і в деяких інших ВНЗ. За справу навіть довелося взятися Генеральній прокуратурі, яка зобов’язала довиплатити борги по стипендіях сумою в 1 млн. грн.

Усі ці факти неабияк збурили студентство, після останніх акцій протесту обіцяють іти нові, ще більш масові.

Ось, що кажуть про запровадження нової «реформи» в галузі вищої освіти самі студенти:

Ірина, Львівський національний університет імені Івана Франка “Обидві законодавчі ініціативи загрожують щорічною необмеженою платою за навчання. Різниця лише в тому, що законопроект No. 7468 пропонує збільшувати плату лише на рівень інфляції, а No. 7468-1 – окрім інфляції, ще на деякий нерегламентований ректорський “ікс”.”

Петро, Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна “Обидва законопроекти звужують існуючі гарантії щодо держзамовленнь. Тобто депутати планують з кожним роком наближувати Україну до абсолютно платного навчання в вишах.”

Михайло, Київський національний університет імені Т.Г.Шевченка “Законопроект No. 7468-1 пропонує скасувати прив’язку плати навчання та надання додаткових освітніх послуг до грошової одиниці України – гривні. Це дозволило б адміністраціям вищих навчальних закладів фактично заробляти на студентах-контрактниках завдяки стрибкам курсу долара нашої слабкої економіки.”.

Підсумок з усього цього можна зробити такий: всі ці так звані реформі вигідні купці ректорів на чолі з керманичем КНУ імені Шевченка Леонідом Губерським, який очолює Спілку ректорів України (цікаво, що до приходу Януковича до влади цей освітянин був… довіреною особою Віктора Ющенка на президентських виборах-2010). Саме цій своєрідній «сім’ї» фігура Дмитра Табачника є вкрай вигідною. Адже завдяки реформам останнього до ВНЗ прийдуть нові гроші у вигляді хабарів за вступ, за складання іспитів, і ці кошти осядуть у кишенях недобросовісних ректорів.

Очевидно, Віктор Янукович досі не відправив «оборзєвшего» міністра (про це говорять навіть в Партії регіонів) у відставку, адже, розуміючи, що Табачник спирається на ректорське лобі, розраховує залучитися підтримкою освітян в світлі майбутніх парламентських, а потім і президентських виборів. Тільки от на підтримку з боку студентів йому розраховувати не варто. Зараз це вже факт.

Published on 4 March 2011