Степан Семенюк

Тероризм, терор, бандитизм... Що воно?

Питання предвічне, як тільки людина отримала від Бога, свого Творця, волю чи пак право вибору і згрішила. Вже син першої біблійної сім`ї через заздрощі забив свого брата Авеля.

Та хто, скажи, коли і де
Без жертв здобув собі свободу?
К. Рилєєв «Наливайко»

Питання предвічне, як тільки людина отримала від Бога, свого Творця, волю чи пак право вибору і згрішила. Вже син першої біблійної сім`ї через заздрощі забив свого брата Авеля. Ця заздрість породила в людині жадобу загарбання чужого, кажучи сучасною мовою, - імперіалізм, завойовництво. Шляхом збройного захоплення чужих земель і пограбування їх - підкорення інших народів, племен та мов і накинення їм своєї волі, культури, мови чи релігії. Також насильством - фізичним, політичним, адміністративним. А це родило відплатні, точніше - оборонні дії скривджених і поневолених. І так від віків. Вже Шевченко писав:

Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.

Засоби тероризму всеохопні - від індивідуального до масового. Теоретичну основу останньому дав «вождь світового пролетаріату» В.Ленін, назвавши його класовим, хоча більшовики ніколи не відмовлялися від індивідуального терору, також масового. Їхні нащадки також...

Причин породження тероризму є кілька: сусідські заздрощі, індивідуальні амбіції окремих володарів, ідеологічно-політичні міжпартійні і кланові чвари, політичні доктрини окремих держав тощо. Нажаль, до цього належать також релігійні війни, часто як засіб реалізації політичних цілей. Наша ера не раз кривавилась у релігійних війнах для осягнення політичних цілей. І на ганьбу нашого часу відродився морський піратський тероризм. Чи людство справиться з цією хворобою?

Форми тероризму є різні: безпосередній напад, підступ депортації, змушення народів жити не в гармонії з дотеперішнім своїм середовищем, накинення їм чужої культури, права. Так знищено десятки малих народів Півночі Євроазії під видом просвіщення.

Завойовництво, імперіалізм породжував завжди спротив. (Акція породжує реакцію, як кажуть хіміки). Спротив також завжди мав і має різні форми: від індивідуального до масового, народного організованого і стихійного. Від мирного - маніфестацій, самопожертв, до збройного, - народних повстань і національно-визвольних рухів, залежно від стану свідомості і організованості народу, його військового і економічного потенціалу і ситуації, не виключаючи актів терору з відчаю...

Сьогоднішній тероризм, про який ведемо мову, переважно індивідуальний, має характер відплатний, часто стихійний, хоч його трагічні наслідки бувають зовсім не індивідуальні. Незалежно від того, чи він є стихійним, чи організованим, причиною, що його породила, був і є державний імперіалізм. Тому називати учасників Опору, - стихійного, чи організованого національно-визвольного, чи індувіндуального, бандитами, нічого не пояснює і не розв`язує.

Доречі, історія ніколи і ніде не записала, щоб справжній бандит доконав свідомо самовбивства. Бандит свої цілі старається осягнути через вбивство інших, своїх жертв, але не ціною свого життя. Тут нема місця самопосвяті.

Доконування терористичних актів, які треба засудити, через самовбиство (самопожертву) немає характеру корисливости. Це, в їхньому замірі, пімста і відплата! Чи це мудро і справедливо і чи такими діями можна осягнути бажану мету, окрема проблема. Бувають ситуації, коли над здоровим розсудком панують емоції, десперація, жажда пімсти, фанатизм, безвихідність... Ці методи зовсім не нові. Згадаймо роки нацистської окупації і засоби і методи боротьби в запіллі ворога... І тоді приходить оте: якщо не можна «із сотні тисяч батерей, за сльози наших матерей», то робиться те, що можна зробити.

Герой повстання в гетто, жорстоко розгромленого нацистами сказав: «Ми знали, - не буде перемоги, але збереження людської гідності казало нам воювати». Вузол замикається.

Хтось скаже, що робити таку паралель сьогодні не годиться. Так, але спробуйте переконати в цьому воїнів-самовбивців. Інша річ, чи хтось пробував їх переконувати?

На Північному Кавказі ця кривава війна триває вже більше як сто п`ятдесят років і кінця її не видно, хоч російські царі, Ніколай І і Александр ІІ, віщали покорення Кавказу вже в ХІХ столітті і з цієї нагоди установили навіть медалі чи пак ордени: «Кавказ», «За взятіє штурмом Ахульґо», «За покореніє Чєчєнії і Даґєстана», «За покорєніє Западноґо Кавказа», «За службу на Кавказє».., а він все ще палає і бореться. Навіть заклик Пушкіна «Смирись, Кавказ, - идёт Ермолов»... не поміг і Росія має те, що мала, - гинуть невинні люди по обох сторонах.

Звісно, питання нелегке. Тут і історичне право, і історичні урази, і «слава русскоґо оружия, завоєванія і пріобрєтєнія», але шукати виходу треба.

Процес деколонізації під патронатом ООН проходив скрізь не завжди мирним шляхом, однак десятки колоніальних народів здобули державну незалежність, і цей процес затримати навіть найсучаснійшою зброєю годі.

Тероризм, як суспільне явище грішного людства, мабуть буде нас переслідувати ще довго. Але сучасний тероризм, що пов`язаний із Північним Кавказом, - хоч не тільки, бо в світі є ще не одне його вогнище, можна зупинити, хай навіть частково:

ВІДПУСТИТИ НА ВОЛЮ НЕПОКОРЕНІ ПОНЕВОЛЕНІ НАРОДИ ПІВНІЧНОГО КАВКАЗУ!

Хай вони самі між собою улагодять своє життя. Від сусідства з РФ вони нікуди не втечуть, а Росія не перестане бути великою державою. Є ж в Європі такі мінідержави, процвітаючі(!), як хоч би: Монако, анклави Сан Маріно і Ватикан, Ліхтенштейн, Андора, Мальта... Нікому не загрожують, нема у них тероризму. Можна сказати, що це анклави спокою, які існують на території інших держав або побіч великих держав без конфліктів і взаємних негараздів, ніхто їм не загрожує і не «визволяє» їх. Не завжди так було, але сьогодні є дійсністю.

Чому якраз задумуюсь над цим питанням? А тому, що все це діється не так вже далеко і «несите око» заглядає й до нас.

P.S. І навіть такі думки немудрі лізуть притьмом в голову, читаючи різні інформації про терористичні акції, що їх чинять «бандити»-самогубці з Кавказу, пригадався зарубіжний кінофільм про «терористичний» акт, замах на гітлерівського високого чиновника в окупованій Європі. Замаховець, названий німцями «бандитом», крикнув:

- Чого ти сюди приїхав? Хто тебе просив сюди?

А генерал Лебідь (той що загинув в авіакатастрофі в під Красноярськом), якось сказав: «Кожна війна закінчується миром, то краще почати від миру».

Published on 28 February 2011