Степан Семенюк

Напередодні

Цього року минає 90 років підписання між РСФСР і Польщею мирного договору, що сталося в ризькому палаці Чорноголових 18 березня 1921 року, і який вступив в силу 30 квітня 1921 р.

Цього року минає 90 років підписання між РСФСР і Польщею мирного договору, що сталося в ризькому палаці Чорноголових 18 березня 1921 року, і який вступив в силу 30 квітня 1921 р.

Для ясності відразу скажімо, що т.зв. «українська делегація» була включена до складу делегації РФ, а представників БСРР взагалі в Ризі не було. Україна/УСРР була по суті об’єктом торгів між Польщею і Росією.

Ризький Мирний Договір 18 березня 1921 року уклали і підписали Польська Республіка і «Уряд РСФСР в своєму імені і в імені і з уповноваження Уряду БСРР та Уряду УСРР».

Тому стаття І Ризького мирного договору починалася словами; «Обидві договірні сторони...» Не три чи чотири, (РФ, БСРР, УСРР і РП), а власне дві договірні сторони: Польська Республіка і РСФРР.

Не було представника УСРР і при обміні ратифікованими Грамотами 27.04.1921 в Мінську, були представники Польщі і РСФРР - Ладось і Лоренц. Все, точка!

РСФРР ратифікувала Ризький договір 14.04.1921 р., а Польща 15.05.1921 р. Російські і польські історики не подають дати ратифікації Ризького договору УСРР чи БСРР, бо такого вони не підписували і ратифікація його ними не вимагалась. Адже РФ діяла «від імені і з уповноваження БСРР і УСРР». Хто і як та чому ті «уповноваження» надав РФ і де вони створились, не має значення. Польська сторона прийняла їх за легальні і правомочні. А те, що пишуть деякі історики і публіцисти на цю тему, то з точки зору права не має значення. Так, були розмови, а навіть дебати в ВУЦВК, але на тому й скінчилось. (Випереджаючи події нагадаємо, що Уряд СРСР 14.12.1923 року заявив, що не бере на себе виконання угод Ризького мирного договору, 25.07.1932 року, під час укладення з Польщею пакту про ненапад знову його привернуто, а в 1939 році перший і другий договори СРСР потоптав).

Дивуватися статусові участі «української» делегації в нарадах Ризького мирного договору нічого, бо треба пам’ятати, що згідно з т.зв. «Союзним робітничо-селянським договором між РСФРР (а) 28.12.1920 року було формально роз’єднано, - бо дієво вони ніколи не були роз’єднані, - сім наркоматів: військових і морських справ, Вищої ради народного господарства, фінансів, зовнішньої торгівлі, праці, шляхів, пошти і телеграфу, що перетворило УСРР в автономне утворення в складі Російської федерації. Такий був статус УСРР в часі ведення розмов між Варшавою і Москвою в справі укладення мирного договору.

Навіть Е. Квірінг писав, що «за планами РФ інтереси України в інших державах мали представляти лише дипломати Росії».(б) І це розуміли поляки, тому на звернення до Уряду Польщі «Робітничо-селянського Уряду УСРР від 24.02.1920 року розпочати переговори про укладення

У цій статті займемось одним лиш питанням: територіальним, або питанням кордону між РП і РФ, бо це питання було вирішене безкомпромісно коштом України і Білорусі.

В ході розмов 24.09.1920 року делегація РФ запропонувала залишити осторонь гострі дискусійні питання, зокрема самовизначення народів, і зосередити увагу на питанні східного кордону Польщі (г)

Сучасний російський історик Геннадій Ф. Матвєєв пише:

«Москва згодилася на всякі територіальні поступки на заміну за неросійські землі, (підкреслення моє) щоб тільки закінчити військовий конфлікт на заході і війська спрямувати до боротьби на східному і південному фронтах» (...) Тому і найлегше досягнуто компромісу в територіальному питанні» (д)

Була ще інша причина, а саме; територіальні та інші уступки на користь Польщі були свого роду нагородою Польщі за визнання Уряду УСРР, що Польща і зробила, зриваючи в односторонньому порядку Умову з УНР від квітня 1920 року. Мабуть немалу роль в поступках Росії зіграв також розгром ЧА поляками в серпні 1920 року. Але головною причиною все-таки була конечність закінчити війну на заході і війська кинути проти ген. Врангеля.

Як же «українська» делегація і представники «уряду» УСРР пояснювали причини територіальних поступок Польщі коштом неросійських, українських, земель?

Голова Раднаркому УСРР Х. Раковський на сесії ВУЦВК 17 травня 1921 року в своїй доповіді сказав:

«...ми, Росія і Україна, відмовляємося від будь-яких претензій на всі землі, які знаходяться західніше вказаних кордонів. Іншими словами, зокрема Україна, відмовляється від всякого заступництва на користь Галичини і українців Холмщини, а також 4 - 5 повітів Волинської губернії. (...) Польща визнала суверенітет України і зобов’язалась не втручатись у її внутрішні справи»(е)

Від себе додамо, що одна і друга сторона говорили неправду.

А Голова ВУЦВК Г.І. Петровський так пояснював розв’язку територіального питання:

«Незважаючи не те, Англія пропанувала встановити кордон між Польщею і Україною на Західному Бугу, на т.зв. лінії Керзона, Радянський Уряд великодушно відсунув кордон значно на схід, по річці Збруч. В цьому він керувався найгуманнішими міркуваннями - загладити образи, які систематично терпіла Польща від царського уряду».

«Нашими умовами миру ми довели, що не хочемо приєднати до себе жодного клаптика землі польського трудового народу» (є)

Можна було б прийняти цей вислів за політичний жарт, якби сказав його якийсь політичний журналіст гуморист. А слова з вуст Голови ВУЦВК свідчать про його малість і політичний анальфабетизм. Про жодні «гуманні міркування» в справі кордону мови тоді не було. Були політичні інтереси Росії і Польщі, і то нагальні. А про трудовий польський народ і згадки не було; як можна говорити і називати українські історичні етнічні землі «землею польського трудового народу»? «Польські» землі на Закерзонні, якщо були, то були землі польських поміщиків.

І чому «образи», які царський уряд завдавав полякам, залагоджувався українськими землями? Питання до сьогоднішніх «українських» комуністів з КПУ і самого першого П.Симоненка та їхніх союзників. Відповідь напрошується сама: тодішні, як і теперішні(!) симоненки були членами російської великодержавної партії - РКП(б) і представляли її, Росії, інтереси, як і чинять це сьогодні.

(А пам’ятник Г.І.Петровському, як релікт досі стирчить у Києві, як довго ще?)

Які ж висновки і наука для нас і поляків з перспективи часу випливають з Ризького мирного договору:

- для нас, для України, Ризький м.д. був другим Андрусовом з 1667 року, створений Росією і Польщею при політичному використанні московських делегатів від УСРР.

Треба вже усвідомити, що боротьба за створення української держави - УНР, покликала до життя УСРР. Без цієї боротьби Україна механічно зливалася б з більшовицькою Росією і була б далі Юґо-западним краєм, або губернією. В Ризі її ім’я б і не згадувалося.

Мирний договір 18.03.1921 року припиняв війну між РФ і Польщею і давав Росії можливість спрямувати військо до розгрому внутрішньої опозиції, зокрема ген. Врангеля, а також поконати збройний опір в Україні, знищити Українську самостійну державу - УНР і її здобутки.

Визнання Польщею Уряду УСРР тривало всього півтора року, бо вже в грудні 1922 року її «добровільно» і формально включили до РСФРР/СССР, хоча з правового толку УСРР(ж) Декларації про створення СРСР не підписувала.

Підсумовуючи: «Уряд» УСРР і її делегати на мирних переговорах між Польщею і РСФРР доконали національної зради України, за що повинні бути засуджені історично-політичною вічною ганьбою. Для поляків час найвищий усвідомити, що кожне зближення чи союз Польщі з Росією коштом України завжди кінчався для Польщі політичною катастрофою. Так було за Андрусівським договором 1667 р., так було в сімдесятих роках ХУІІІ ст., так було і по 1921 році за Ризьким мирним договором. Чи не час вже зрозуміти цю правду, стверджену історією? Нажаль...

А на завершення цікавинка. Як подають польські джерела, при творенні Акту Ризького мирного договору серед делегації РСФРР, в складі якої були представники від «суверенної» УСРР, не було когось, хто міг скласти текст Договору українською мовою. Виручив член польської делегації Л. Васілевський.

Published on 22 February 2011