Завідувач Історико-меморіального музею Степана Бандери Степан Лесів

Хто цей загадковий Степан Попель?

Постать Провідника ОУН – Степана Бандери ще за життя була оповита легендами, а з часом кількість цих легенд постійно збільшується.

Постать Провідника ОУН – Степана Бандери ще за життя була оповита легендами, а з часом кількість цих легенд постійно збільшується. З одного боку приємно, що українці намагаються якимось чином пов’язати свої міста чи села, або конкретних осіб із постаттю Степана Бандери, а з іншого – це породжує вимисли та перекручування фактів, які з плином часу пробують подавати як історичну правду, що вносить в роботу дослідників певну плутанину.

Документи на ім’я Степана Попеля, під якими С. Бандера проживав на еміграції від 1945 року і аж до дня вбивства 15.10.1959 року, не стали винятком.

Цікаву версію про документи Степана Попеля повідомив, перебуваючи в нашому музеї, краєзнавець із с. Малнева, що в Мостиському районі Львівщини п. Степан Гусяк. За його версією о. Володимир Попель в 1944 році вивіз документи свого покійного сина Степана на еміграцію і в Реґенсбурґу передав організаційним чинникам, які й використали їх для документів Степану Бандері, коли взнали про долю Степана Попеля.

Син священника о. Володимира Попеля Степан народився 16 серпня 1904 р. в селі Арламівська Воля, а в 1916 р. родина Попелів переїхала у с. Малнів. Степан Попель після закінчення філософського факультету університету, не одержавши роботи від польської влади, займається культурно-просвітницькою роботою на селі, організував хоровий і драматичний гурток, пробуджував національну свідомість селян та членів «Лугу». Він був членом ОУН ще до 1940 р., сільським керівником її осередку, керував будівництвом читальні. За доносом односельця Івана Порили, в ніч з 10 на 11 листопада 1940 року заарештували 22 хлопців з села Малнева, очевидно, членів ОУН. Під час арешту Попель виявив непокору до каральників і його було поранено в ногу. Йому, пораненому, вдалося прорватися через охорону, вискочити з тюрми на вулицю, де він був схоплений, за розповідями, з гвинтівкою, забраною у вартового. 15 листопада 1940 р. вночі Степана було по-звірячому закатовано і сяк-так приховано у дворі НКВД. Останні його слова: «Вмираю за Христа і Україну!». Останки С. Попеля відкопали після втечі більшовиків, вони були перевезені і поховані на цвинтарі с. Малнів. На його могилі височіє величний бетонний хрест, який далеко видно на всю округу.

Нажаль, документи цього мужнього молодого чоловіка не стали документами Степана Бандери.

Інша версія, яка пов’язує Степана Бандеру із відомим шахістом Степаном Попелем, є також суцільною вигадкою. Упорядник книги «Романтик шахів та його епоха. Степан Попель» Іван Яремко в кожній із своїх статей, вміщених до збірника безпідставно стверджує, що Степан Бандера жив під документами С. Попеля-шахіста, які нібито у нього викрали у Парижі. «Залізним» аргументом п. Яремка є наступна констатація: «…Це було неважко зробити (викрасти документи), коли зважити, як жив у післявоєнні роки С. Попель, що потрапив до Франції». І усе!

Історико-меморіальний музей Степана Бандери володіє оригіналами документів, під якими проживав Степан Бандера на еміграції після 1945 року. Вони передані до музею його онуком – журналістом Степаном Бандерою. Копії цих документів я особисто надсилав п. Олександру Попелю, з тим, щоб вони були вміщені до видання. Цього не сталося. Очевидно, що зміст документів не відповідає версії, придуманій п. Іваном Яремком. Не вписується це і в біографію Степана Попеля, сина Михайла. У довіднику «Українці в Північній Америці» про Степана Попеля вказано, що він народився 15.08.1907 року в с. Комарниках Турківського повіту у сім’ї Михайла та Ольги. Одружений 1948 року з Ольгою Шаповал. Мав двох дітей: Ольгу і Олексу. Протягом 1929-1944 років був світським секретарем митрополита А. Шептицького.

Проаналізуємо тепер паспорт Степана Попеля, яким послуговувався Степан Бандера. В паспорті (Ausveis) Степана Бандери – Степана Попеля вказано наступне: Степан Попель, народжений 1 вересня 1909 року у м. Ярослав (тепер територія Польщі) з 15 вересня 1941 року по 6 травня 1945 року утримувався в концтаборі Маутхаузен і був з нього звільнений. Документ виданий 6 червня 1945 року, п. Р. Зебелем. Що, власне, за особа - Степан Попель - знаходилась в концтаборі Маутхаузен, потрібно дослідити.

На даний час в рамках дослідження «Вшанування пам’яті Степана Бандери», мною надіслано чимало запитів-звернень до представників діаспори з метою з’ясувати походження документів. Можливо вдасться отримати якусь ствердну відповідь, хоча це малоймовірно. Забезпеченням документальним, і не тільки, займалась Служба Безпеки Організації, тому навіть такий факт вказує на те, що це здійснювалось в умовах суворої конспірації та цілковитої таємничості. Та все ж, відсутність достовірної інформації не повинна на її місце класти легенди і видавати їх за правду.

Published on 14 February 2011