Підготував завідувач Історико-меморіального музею Степана Бандери Степан Лесів

Характеристика до портрету командира Грома.

Легендарна постать командира «Грома» - Миколи Твердохліба тривалий час була своєрідним орієнтиром на яким рівнили свої погляди бійці УПА, а згодом підпільники ОУН.

Легендарна постать командира «Грома» - Миколи Твердохліба тривалий час була своєрідним орієнтиром на яким рівнили свої погляди бійці УПА, а згодом підпільники ОУН. Беззаперечний військовий хист, енергійність, винахідливість та відданість ідеалам УССД завоювали повагу у повстанців та люту ненависть у емгебистів.

Від липня 1944 р. хорунжий «Грім» очолив Станіславську військову округу (ВО) 4, протягом літа 1944 – весни 1945 рр. провів реорганізацію округи, яка з 1945 року отримала назву «Говерля». У ВО «Говерля» функціонували 6 тактичних відтинків (ТВ): ТВ-20 «Буковинський», ТВ-21 «Гуцульщина», ТВ-22 «Чорний ліс», ТВ-23 «Маґура», ТВ-24 «Маківка», ТВ-25 «Закарпатський». Вони діяли на теренах Прикарпаття, Закарпаття та Буковини. Сили ВО «Говерля» стали найчисленнішими в складі всієї УПА і налічували 36 сотень, загальною чисельністю близько 5,5 тис. осіб.

Саме під його керівництвом без втрат перейшли фронт в районі гори Малиновище повстанські курені та Крайовий провід ОУН (понад 5 тис. осіб) і цей перелік успішних дій повстанського командира за весь період боротьби можна довго перелічувати.

Він був для емгебистів особливо важливою ціллю, оскільки вважався одним з невловимих чільних діячів підпілля. Своєрідним подразником для них став підпис М. Твердохліба під «Зверненням воюючої України до всієї української еміґрації», яке було написане у жовтні 1949 року і закликало всі українські сили до об’єднання в боротьбі проти більшовизму. Крім цього, внаслідок проведених у 1947-1951 роках військово-чекістських операцій на Станіславщині, фактично залишилися лише два провідні керівники ОУН – М. Твердохліб-«Грім» - в.о. крайового провідника і референт пропаганди Карпатського краю М. Дяченко - «Марко Боєслав». Саме тому виявлення і знищення цих осіб дозволило б цілковито знищити організоване націоналістичне підпілля в реґіоні.

Досвід і талант конспіративної діяльності, відчуття і вміння оминати небезпеку дозволили «Грому» стати одним з останніх провідників ОУН і УПА, що були знищені МҐБ.

Цікаві свідчення щодо конспіративних якостей полковника «Грома» віднайшли в агентурній справі «Верховинці», за якою розроблявся крайовий провід ОУН «Захід-Карпати». Там, зокрема, знаходиться «Агентурне донесення агента Крука до УМҐБ в Станіславській області від 6 лютого 1950 р.», де він описує постать командира «Грома», якого добре знав з підпілля. (Агент «Крук» входив до однієї з трьох агентурно-бойових груп («Верховинці»), які діяли на Станіславівщині – С.Л.).

«Організаційний референт (референт СБ від 1949 р. – С.Л.) крайового проводу ОУН «Грім» – Твердохліб Микола, а зараз, очевидно, крайовий провідник (від літа 1949 до 18.11.1950 р. крайовий провідник – Степан Слободян-«Єфрем», «05», «12» - С.Л.) т.з. Карпатського краю, - дуже конспіративний і обережний чоловік. Він сам говорить, що такому довгому перебуванню в банді, він завдячує вмінню конспірації, бо в долю він не вірить.

В зв’язку з його конспірацією хочу пояснити його тактику і спосіб дії в банді. Основною особливістю його являється те, що свої місця укриття він будує окремо, не любить жити у когось. Це стосується зимових укриттів. Хіба що обставини заставляють його жити у кого-небудь. Так було зимою 1946-47 рр., коли зима його застала в Тлумаччині і він змушений був зимувати у «Шаха» (Янишин Юрій, 1919-1949(або 1954) рр., референт СБ Карпатського краю – С.Л.). Пізніше серед зими, коли поламались 3 примуса і стало видно, що їм не вистачить продуктів, вони залишили в бункері одного «Грома», де він сам просидів 73 дні. Дивує його страх, рішучість і впертість. Це єдиний випадок, коли він зимував у когось.

Насправді ж він щороку до зими готувався окремо і далеко в горах, де надає перевагу бункерам, викопаним в землі. Це він один із всіх бандитів, які переховуються в Карпатах, на зиму будує бункер під землею. Так він повторює щороку, кожного разу в іншому місці, але ніколи на попередньому. Продукти харчування на зиму готує уже в кінці травня. Заготівлею ні він, ні його бойовики не займаються, це він доручає територіальним людям, які доставляють йому на зазначене місце в лісі, а відти уже на місце доставляють його бойовики.

Заготівля продуктів та іншого найчастіше доручають надрайонному референту СБ «Довбушу» (Гринішак Лука, 1917-1956 рр. – С.Л.), який займається цією справою майже кожного року. Крім «Довбуша» використовував для заготівлі «Шаха», «Ґотура» (Федюшка Петро, 1914-1950 рр., окружний провідник Калущини – С.Л.), «Діброву» і «Дуная» (Драч Богдан, 1923-1950 рр., окружний провідник Станіславівщини – С.Л.). Бойовики самі зразу з декількох полонин приносили велику кількість овечого молока, самі робили бринзу і складали в баки.

Місця під бункера підбирає здебільшого далеко в лісах в районі гори «Сивулі» на межі декількох районів. Не заперечую, що може перейти і на іншу сторону «Сивулі», тобто на іншу сторону кордону.

Перезимувавши зиму, він сидить на тому ж місці, так як боїться, щоб його не розшифрували пастухи, які ідуть дуже далеко. Через це майже все літо буває на кожній території потрохи. Трохи у «Довбуша», потім у «Шаха» дальше у «Ґотура», і т. д.

Приходячи до кого-небуть на місце стоянки, керівництво бере в свої руки. Перш за все посилає добре замаскувати листям стежинку, яка зроблена від постою на 20-50 м., а потім за весь час його перебування неможна голосно розмовляти, день і ніч обов’язково повинен стояти пост (інші ніхто не практикує вночі поста).

Вечером неможна розпалювати вогонь, курити папіроси. Якщо він сам хоче курити, то лягає обличчям до землі, накривається плащ-палаткою і так курить. Таким чином наказує курити і іншим. В день коли розводять вогонь готує їжу, не повинно бути диму, дрова повинні бути сухі, букові, до того ж маленькі гілки. Не можна рубати дрова сокирою, ламати до коліна, щоб не було тріскоту, а тільки ногою об землю.

Хочу навести один факт, маючий місце у «Шаха», коли до нього на постій прийшов «Грім» в кінці серпня 1948 року, куди його привели бойовики «Шаха». Зайшовши до колиби, «Грім» одразу ж звернувся до «Шаха» з такими словами: «Друже «Шах» бійтесь Бога, до вас в табір така стежка, що сліпий може знайти. Побачите, що через таких стежинок ви можете мати обов’язкових гостей.» Після цих слів він зразу ж послав бойовиків маскувати стежинку. Насправді ж нічого серйозного не було.

Зараз, якщо з ним знаходиться і його дружина, то він, очевидно, більше звертає увагу на конспірацію тому, що вона частково зв’язала йому руки, зараз він повинен робити зимові і літні бункера і хтось постійно повинен сидіти з його дружиною, що най можливіше, він більшою частиною робив сам, так як по території не любить ходити, а зараз, і дружина не пускає.

Бойовиків він також привчив на кожному місці пристосовуватись і зберігати конспірацію. Він і його бойовики після їди чи куріння не залишають ні одного папірця. Навіть надгорілий сірничок запихає в землю. Якщо сидить в лісі недалеко від якого-небуть села, то бойовиків посилає в протилежний бік кілометрів на 10-15 дальше, бо, як він говорить своїм бойовикам і іншим людям: «Більше поту, менше крові».

Через те, що сильно притримується правил конспірації, а головним чином, що бункера будує більшою частиною під землею, його дуже важко ліквідувати. Це дуже хитрий і обережний лис.

Published on 10 February 2011