Віктор РОГ

Удар по перспективі

Надтитанічні зусилля владного режиму з так званого переписування української історії (таку б енергію та в мирних цілях) та «дегероїзації» борців за національну перспективу на догоду захланним сусідам не залишаються непоміченими, але до цього часу не набул

Надтитанічні зусилля владного режиму з так званого переписування української історії (таку б енергію та в мирних цілях) та «дегероїзації» борців за національну перспективу на догоду захланним сусідам не залишаються непоміченими, але до цього часу не набули належної оцінки.

Можна (і потрібно) ретельно аналізувати, обґрунтовано критикувати антинаціональні, з дозволу сказати, «гуманітарні» кроки, власне, не кроки, а «марш кидки», до остаточної ампутації національної пам’яті та честі українців, але нещодавно досить лаконічно мету цієї всієї ординської колотнечі безцеремонно і цинічно оприлюднив такий собі «ісконно» російський історик Колпакіді, який слушно зазначив, що основна проблема України не в Бандері і Шухевичу.

Основна проблема в тому, на думку Колпакіді, що двадцять років тому Україні була нав'язана «концепція Грушевського»: «помилкова, заснована не на історії, не на фактах, а на міфах про існування якогось окремого українського народу зі своєї державністю. Ось основа».

Сьогодні, на догоду московським ляльководам, «затавруємо ганьбою» ОУН і УПА, Бандеру, Шухевича, Петлюру та інших «фашистів», як то Мазепу і Виговського, завтра з метою «толерантності» та щоб не дратувати «сильних світу цього» десакралізуємо козацтво, Хмельницького і Шевченка, з метою «протидії екстремізму» заборонимо Гонту і Залізняка, Довбуша і Кармалюка… Та й Путін уже хіба офіційно не оголосив, що Кожедуб і Берест, Рибалко і Ковпак, Черняхівський і Валя Котик, взагалі мільйони українців, своєрідного «гарматного м’яса» в протистоянні двох тоталітаризмів за «життєвий простір» – «міф», химерна вигадка «українських буржуазних націоналістів»?

Глибоко і категорично помиляється той, хто розглядає сучасну ситуацію в Україні та навколо неї суто в політологічному контексті, в протистоянні концепцій розвитку нашої держави та в міжособистісному конфлікті партійних лідерів чи фінансових магнатів. Насправді реваншистам йдеться не про те, якій бути Україні, а чи бути їй взагалі!

Не було ніякої України, а такий собі пісний кисіль, «протоплазма без ядра», не було українців, а лише зів’яле бузинове пустоцвіття, щось таке середнє між дурними козами і терплячими волами, «дике поле», химерний історичний вакуум між ордою Батия та ордою Януковича… Ну, а раз не було, то який сенс в тому, що є і щоб було в майбутньому?

Не допоміг Голодомор фізичний, може допоможе Голодомор духовний – напевно так вважають новітні-споконвічні окупанти, підрубуючи коріння тисячолітнього дерева нашої національної свідомості та ідентичності, підрізаючи наші крила мужності, вірності і перспективи. Вирішення ситуації знаходиться не в площині політтехнологій, партійних програм і виборчих проектів, а в площині безкомпромісної національно-визвольної боротьби на всіх фронтах.

Прогадаються нащадки Герострата. Прогадаються однозначно, навіть якщо заборонять нам Гарібальді і Уоллеса, Хосе Марті і Христо Ботєва, Робін Гуда, Тіля Уленшпігеля, Джельсоміно і Цибуліно.

«І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати. І будуть ЛЮДИ на землі!»

Published on 17 January 2011