Ігор Лосєв

Без жодного пострілу

Пенсійні реформи від Партії регіонів викликали в суспільстві не менший страх, ніж прикрозвісний Податковий кодекс. А на обрії такі ж саме шкуродерські новації Трудового і Житлового кодексів.

Пенсійні реформи від Партії регіонів викликали в суспільстві не менший страх, ніж прикрозвісний Податковий кодекс. А на обрії такі ж саме шкуродерські новації Трудового і Житлового кодексів.

Навряд чи пенсійні реформи, що передбачають значне підвищення пенсійного віку та необхідного стажу, будуть добре сприйняті в Україні. Це зрозуміло, адже чоловіки в Україні у більшості не доживають до 63 років.

Тому посилання регіоналів на європейський досвід не витримують критики. В Європі зовсім інший рівень життя, а відтак середня тривалість його, за українськими стандартами, зашкалює.

Європейці живуть до 75-80 років, а крім того, мають набагато краще здоров'я, що є складовою якості їхнього життя. Тому навіть в Києві можна десь в Печерській Лаврі побачити юрби західних туристів – пенсіонерів що, маючи 70 років, тільки починають жити для себе, дивитися світ, колекціонувати нові враження тощо.

Виглядають вони краще за тутешніх 50-річних чоловіків. А гірше за українців в Європі живуть тільки в Молдові, однак із нинішньою владою в Україні є всі шанси відстати від молдавських сусідів.

Отже, в умовах України підвищувати пенсійний вік означає взагалі де-факто позбавити значну частину громадян права на пенсію. Але є сфери, де пенсійні прожекти Партії регіонів створюватимуть ситуацію без перебільшення катастрофічну.

Йдеться про силові структури держави. Про офіцерський корпус цих структур.

Відомо, що як держава не може існувати без урядовців, так силові структури не можуть існувати без офіцерського корпусу. В Україні на хвилі хворобливого пацифізму у владних колах поширилося нігілістичне ставлення до армії, що нібито повинна бути невичерпним джерелом вилучення майна, військових містечок, ресурсів тощо і постійним об'єктом скорочень і обмежень.

Внаслідок цих зусиль влади протягом усіх років незалежності українська армія не розвивалася, а радше деградувала. І якщо й зберігала такий-сякий рівень боєздатності, то лише за рахунок відчайдушних зусиль офіцерів-ентузіастів.

Однак озвучені ще на початку 2010 року "ідеї" Партії регіонів про чергову "економію" на офіцерах, засвідчують, що незабаром буде завдано жорстокого удару по офіцерському корпусу, по цій основі армії, СБУ, МВС, МНС…

Пропонується докорінно змінити систему пенсійного забезпечення офіцерів.

Раніше людина, що віддавала найкращі роки свого життя державі (18-45 років), мала за це певну компенсацію у вигляді ранньої і дещо вищої за середню пенсії. То була справді компенсація, до того ж, часткова, а зовсім не подарунок.

Адже ці люди перебували в особливих умовах, коли їхні права і свободи були обмежені Військовим Статутом, коли від них у будь-який момент (на відміну від решти громадян) держава могла вимагати найбільших жертв (згадаймо, як першими на ліквідацію Чорнобильської катастрофи було кинуто людей в погонах), коли їх позбавлено можливості захищати свої інтереси (заборона на участь у страйках, демонстраціях, мітингах тощо), коли значну частину свого життя вони були змушені проводити у віддалених гарнізонах без усяких нормальних умов.

До цього треба додати, що як і решта українських чоловіків, офіцери живуть недовго. Але раніше вони мали надію, світло в кінці тунелю: в 42-45 років вийти на пенсію і по-людськи дожити залишок свого життя.

Тепер Партія регіонів пропонує, по-перше, збільшити термін служби, що дає право на пенсію, з 20-ти до 25 років. А по-друге, починати її сплачувати не одразу по виходу на пенсію, а починаючи з 60-ти років.

Постає питання, де ці 15 років до отримання пенсії має вештатися відставний офіцер і яким коштом ці роки жити? Де на нього чекає нове робоче місце і де у нас у народному господарстві дуже прагнуть взяти на роботу артилеристів, льотчиків-винищувачів, десантників, ракетників, командирів танкових батальйонів і корветів ВМС?

А враховуючи, що величезна кількість українських офіцерів є людьми безквартирними, то залишається тільки один реальний шлях – у волоцюги. Справді, зі специфічно військовою спеціальністю, маючи вже не дуже юний вік, ці люди аж ніяк не можуть бути фаворитами на ринку праці. Та й будь-яке серйозне перенавчання в такому віці є доволі проблематичним.

Отже, країна має перспективу отримати тисячі розлючених маргіналів, що добре вміють використовувати зброю. А дивлячись на гарний рівень життя багатьох членів Партії регіонів та порівнюючи його зі своїм власним, вони вже не потребуватимуть комісарів, що пояснюватимуть їм "політику партії та уряду".

Кадрові офіцери, викинуті на вулицю, стануть живильним середовищем для найрадикальніших політичних течій і організацій. Згадаймо, бодай, як у 1920 році маргіналізовані владою Речі Посполитої колишні офіцери УГА і армії УНР сформували Українську Військову Організацію, що стала попередницею ОУН…

Кепсько, що у представників нинішнього уряду погано не тільки з українською мовою, але й зі знаннями в царині історії.

Запропоновані Партією регіонів пенсійні новації означатимуть епохальний розрив громадської угоди між державою і людиною, що поступає на державну службу. Це матиме свої наслідки, бо рання пенсія була одним із небагатьох привабливих моментів, що виправдовував на загал не дуже солодке офіцерське життя.

Адже пенсія плюс додатковий заробіток на не вельми престижних роботах давали можливість відставним офіцерам не опускатися на соціальне дно.

Але тепер завдається удар по пенсіонерах, що працюють. Їм пропонують отримувати на вибір або 50% пенсії, або 50% зарплати, хоча пенсіонери в Україні працюють не тому, що є невиліковними "трудоголиками", а тому, що дуже важко вижити на мізерні пенсії.

Така шалена "економія" на пересічних українцях запроваджується тоді, коли в офшорах зникають десятки мільярдів доларів, коли закуповують нові "люксові" автомобілі, літаки і гвинтокрили для "слуг народу", а сам цей народ змушений з власної кишені компенсувати збитки компанії "Росукренерго" та її збіднілому власникові – мільярдерові…

Пенсійні новації регіоналів уже призвели до того, що в Збройних Силах, МВС, СБУ та інших силових структурах лежать тисячі рапортів офіцерів, що поспішають покинути їхні лави до запровадження нового пенсійного законодавства.

Далеко не кожна армія зазнає таких величезних утрат в офіцерському складі навіть під час воєнного розгрому. А тут основа офіцерського корпусу в мирний час нищиться без жодного пострілу.

Тікають всі, хто має вислугу років, це переважно офіцери найбільш важливої середньої ланки в армії на рівні батальйон-бригада, що мають вік 42-45 років, найбільш досвідчені і дієздатні, які є кістяком офіцерського корпусу.

Тепер є перспектива, що в силових структурах залишаться лейтенанти і капітани з одного боку, та генерали – з іншого. А ланка майор-підполковник-полковник, що є вирішальною, просто зникне.

Вже не кажучи про настрій, з яким служитимуть ті офіцери, що залишаться.

Здається, багаторічна антиармійська політика адміністрацій Кравчука-Кучми-Ющенка нині закінчується остаточним розгромом Збройних Сил України. Та й ситуація в СБУ, МВС, МНС буде не кращою.

Маргіналізація силових структур України суттєво вплине на загальну політичну ситуацію в країні. Але маргіналізують не всіх. На Генеральну прокуратуру України передбачено витратити в 2011 році на 80% більше фінансів, ніж у попередньому. Це при тому, що фінансування СБУ збільшується тільки на 30%, а Збройні Сили, як завжди, взагалі нічого не отримають.

Перефразовуючи вождя світового пролетаріату, Партія регіонів могла б сказати: "З усіх силових структур для нас найважливішою є прокуратура". Уявляю собі, як потужні лави прокурорів, озброївшись теками для паперів, захищають Україну від ворожих ударів із повітря, зупиняють на кордонах іноземні танкові колони, атакують ескадри агресорів у Чорному морі, або навіть протистоять масовим заворушенням на вулицях Києва, Харкова, Дніпропетровська…

Здається, тут не лише брак інтелекту, а навіть відсутність елементарного інстинкту самозбереження. Чому нинішня влада так переконана, що безпритульні офіцери-жебраки відчуватимуть величезний ентузіазм, захищаючи таку владу?

Звісно, така влада геть не думає про те, чи багато після її реформ знайдеться диваків, схильних вступати до військових навчальних закладів і пов'язувати своє життя з військом…

Особлива любов Партії регіонів до прокуратури – то є темою окремої статті. Але сьогодні хотілося б нагадати певні витвори радянського театрального мистецтва часів комсомольско-босяцької юності деяких нинішніх вождів, зокрема класику історико-революційного жанру п'єсу "Людина з рушницею".

Там Ленін каже: "Не треба боятися людини з рушницею". В контексті сучасної України це мало б звучати так: "Не треба дратувати людину з рушницею".

Україну всі роки незалежності порівнюють не з Європою, а з Латинською Америкою. Я, звісно, не хочу наврочити, але в історії цього вулканічного континенту є чимало прикладів того, чим закінчувалася діяльність місцевих політичних "самашедших" (якщо згадати назву нового роману Ліни Костенко), що мали дурість дратувати людину з рушницею…

Сьогодні, звичайно, це може справляти враження фантазії, вигадки, "альтернативної політології", але яке враження справляла ідея державної незалежності України в 1982 році за життя Брежнєва?

Нинішній владі краще не заганяти в глухий кут армію, СБУ, МВС. Тим більше, що "останнім аргументом" королів ніколи не була прокуратура, а як засвідчує історія, коли щось починалося, то прокурори і прокуратури кудись зникали… Де були прокурори в 1917, 1991, та навіть у 2004 році?

Ні, зрештою влада може рубати гілку, на якій сидить, то, звісно, її власна справа. Мені шкода людей, що так багато років свого життя віддали державі, а зовсім не цієї влади, що цілком заслуговує свого майбутнього.

Published on 17 January 2011