Христина Бідяк, голова Ліги Українок Канади

Українська жінка

Той, хто сказав, що жінка - слабка половина людства, просто не подумав, що він сказав. Чи княгиня Ольга була слабка половина - коли охрестила та управляла цілою державою?

Той, хто сказав, що жінка - слабка половина людства, просто не подумав, що він сказав. Чи княгиня Ольга була слабка половина - коли охрестила та управляла цілою державою?

Чи Настя Лісовська-Роксолана, 15-ти річна бранка протягом сорок одного року була султаншею Туреччини, єдина султанша в тисячолітній історії Османської імперії, взагалі єдиної в історії жінки, яка удостоєна такої честі...

Чи була Ірина Сеник слабою половиною? 34 роки тюремної неволі, 12,410 днів боротьби за виживання, боротьби за свою гідність та гідність свого народу. І в такому стані ще й вишивати та писати вірші.

Розгортаю життя,
як сувій полотна:
ось мережка гріхів
і низинка падінь.
Верховинка жадань,
яворівка притаєних прагнень.
Далі - хрестики чорні
страждань і терпінь
та червона стебнівка
палкого кохання.
Ось гладинка жіночої ласки,
перетиканка пестощів з ніжністю...
Ці нитки, ці голки,
незаручені пальці в наперстках.
Все життя у шитті
І шиття, як життя.

Ірина Сеник визнана однією з „100 Героїнь Світу”. Під час вручення нагороди весь зал встав. Не могли повірити, що ця тендітна жінка вийшла з „пекла”.

Чи були слабкими ті жінки, які стали проти всього закоренілого чоловічого світу, щоб об’єднатися в жіночий рух та творити історію. Їм було нелегко доводити, що вони можуть і є рівні чоловікам.

Чи ми, жінки, що сидять тут є слабими? О ні... Ми не є великими політиками та державотворцями. Та це не применшує нашої ролі в сучасному світі.

Ми несемо на своїх плечах родину та громаду. Ми, і тільки ми, відповідаємо перед нашими дітьми за збереження українства. Ми, як ті бджілки-трудівниці носимо до національного вулика краплини нектару, який стає пахучим медом - нашим здобутком. І він стає поживою для майбутніх поколінь.

Можуть нам казати, що ми лиш вміємо ліпити вареники. Так, але ці вареники побудували діаспору в цілому світі, побудували закордонну Україну. Чи ми мало зробили? Так, ми жінки – м’які та емоційні, можемо плакати над зламаним нігтем чи недобре зробленою зачіскою, ридати над фільмами та книжками, плакати від щастя, бачучи, як твоя дитина читає віршик чи співає пісеньку. Та це не значить, що ми слабі. Ми стискаємо зуби, збираємо в кулак всю силу і ненависть і йдемо захищати своє, що б це не було, чи хто б це не був – хату, Батьківщину, мову, дітей...

Тому, що ми жінки – матері, Берегині, сіячі хліба, воїни, героїні. Нас не впускали, тримали в кухні і біля колиски, нас не впускали до суспільного життя та ми боролися і йшли, доказуючи собі і світу, що ми можемо. Так, ми можемо!

Роль жінки в суспільстві не змінилася – народжувати та виховувати дітей, згуртувати родину. Та роль сучасної жінки в громаді величезна. Тепер жінка освічена та впевнена в собі і може впливати на важливі процеси в житті держави. Подивімось на наші організації по цілому світі. Жінки тягнуть на собі більшість справ, успішно керують кредитівками, школами та садочками.

Часом я зустрічаюся з своїми товаришками, та я не маю про що з ними говорити. Про косметику, про манікюри, про суконки...Ні, ці теми не для мене. Я думаю, що ті, хто сидить тут, не є рабинями моди та зачісок. Звичайно, ми виглядаємо чудово – одягаємось і підмальовуємось. Та наша мода інша. Ми живемо духовно і живемо для інших, ми тішимось тими маленькими досягненнями, які зробили на благо громади та Батьківщини. Ми тішимось, коли задоволені люди кажуть нам „Дякуємо”. Ось наша мода і наше завдання – служити громаді та Батьківщині. І чим краще це виходить, тим ще більше хочеться працювати. І такі зустрічі, як сьогодні, справді надихають, підносять нас всіх морально.

Так, ми є розумні та хитрі, ми вперті та витривалі, ми гарні та привабливі, часом ми підступні та зрадливі. Але ми працелюбиві та сильні, ідейні та віддані, готові на самопожертву заради цілі.

Не всі можуть поєднувати родину, працю та ще й громадську роботу. Часом ми нарікаємо, немає часу, немає сили, немає бажання. А чи їм – нашим попередницям було легше? Ні, в сто разів гірше і важче. Та вони йшли і вели за собою інших.

Сьогодні події в Україні свідчать про те, що нам треба нових сил до праці і нових засобів. Кожна організована людина має виконати працю за її спроможностями у громадському житті, ніхто не сміє стояти осторонь. Українське організоване жіноцтво мусить діяти рішучо, справно і відважно. Сьогодні маємо плекати між собою любов, взаємопошану і дружню співпрацю в громаді для спільної оборони й допомоги нашому народові бути вірними всім культурним і творчим надбанням, зберегти історичну правду і пам’ять, зберегти єдність нашої спільноти, зберегти молоде покоління, щоб йому передати ці здобутки минулих поколінь для розумного й гідного продовження.

Сьогодні ми мусимо бути свідомі, що кожна велика акція, задум, чин, чи великий рух довершується цілою низкою дрібних, інколи непомітних починів і діл, а тому для життя організму нації потрібні всі члени спільноти, а головно – жінки.

Ліна Костенко писала:
„Дивне створіння – жінка.
Одним поглядом в силі викликати велике почуття.
Одним порухом брови розвіяти його на порох...
Її люблять і зневаюжать, обожнюють і затоптують у бруд.
А все ж стають перед нею на коліна...
Тому що все високе в людині – від жінки.
Жінка дає життя, леліє, зігріває, допомагає зробити перші кроки.
Вона порадниця й захисниця.
Предмет обожнення та поклоніння, щастя й натхнення.
Сила жінки звичайно безмежна.”

І не дивлячись на те, що чоловіки – сильна половина перед нашою слабкою, але ж перед прекрасною половиною вони схиляють голови. Справді, жінки гідні цього. Та як їх можна не любити, коли вони все знають, усюди встигають: виховати дітей, зберегти тепло родинного вогнища, бути водночас хорошим спеціалістом на роботі й доброю господинею вдома. Вони успішно вирішують усі ці проблеми й залишаються перш за все жінками.

У кожній квітці – своя чарівність, так само, як у кожній жінці. Треба лише вміти бачити, уміти дивитись.

З Богом і Україною в серці – ось гасло Ліґи Українок Канади і ми йдемо вперед і закликаємо всіх йти вперед на зустріч випробовуванням та перемогам.

Слава Україні!

Published on 23 December 2010