Степану Семенюку 90. Життєпис повстанця

19 січня виповнюється 90 років з дня народження довголітнього провідного члена Організації Українських Націоналістів (бандерівців), воїна УПА, політичного в`язня радянських та польських тюрем і таборів Степана Семенюка. Пана Степана знають в Україні і за

19 січня виповнюється 90 років з дня народження довголітнього провідного члена Організації Українських Націоналістів (бандерівців), воїна УПА, політичного в`язня радянських та польських тюрем і таборів Степана Семенюка. Пана Степана знають в Україні і за її межами як полумяного публіциста, прискіпливого дослідника, вдумливого аналітика, автора спогадів. Проте мало кому відома життєва дорога цієї напрочуд скромної людини.

Провід ОУН та редакція щиро вітають пана Степана з ювілеєм, зичать міцного здоров`я, довгих років життя і безліч гараздів.

Пропонуємо читачам автобіграфічний нарис Степана Семенюка, котрий ніколи в житті, присвяченому Україні, не розминався з честю.

Мій життєпис

Степан Семенюк, правдиве прізвище Драницький, син Василя і Тетяни, народився 19 січня 1920 року в селі Гаразджа, Піддубецького району (тоді ще волость) Луцького повіту на Волині.

Початкову школу, 4 класи, закінчив у своєму селі, далі вчився у Луцьку, а по ув’язненні в Польщі - Катовіцах і Варшаві.

Членом ОУН став у жовтні 1938 року. Був станичним і підрайоновим. До переходу на нелегальний стан, 30.08.1940 року, працював вчителем у своєму селі - вів початкові класи і викладав історію у старших класах.

У підпіллі був районовим провідником Острожецького району Рівненської області, район входив до Луцького округу ОУН. Псевдо - Федька.

Після проголошення 30 червня 1941 року Акту відновлення української держави був у розпорядженні обласного проводу до спеціальних доручень.

З осені 1941 року був провідником ОУН Луцького району, а від лютого 1942 року - окружним провідником ОУН Луцького округу, без міста Луцька, яке мало статус округи. Від травня 1943 року - суспільно-політичний референт Обласного проводу, а опісля ВО УПА "Турів", шеф політичного штабу. Псевдо - Матвій.

Від липня 1943 року - член Крайового проводу ОУН П3У3. Після переходу фронту в серпні 1944 р. - відповідальний за видавничий сектор: політичний референт ВО "Тютюник".

Арештований 9 вересня 1944 р. в нічному нападі. По справі проходив сам як рядовий повстанець з господарського відділу "Обуха" - під псевдом "Прокоп".

Засуджений 27.11.1944 р. воєнним трибуналом НКВД Рівненської області на кару смерті, 14.02.1945 р. кару смерті замінили на 20 років каторжних робіт.

Перебував у Тайшетських лагерах, (кол.41), Марінінських - л.п. Соснока; в червні 1946 року етапований до Нориллагу, де перебував в л.п. Дудінка, а також в л.п. Бофстрой в Норильську, а від 1949 р. - в Горлазі-3.

Після Опору в червні і липні 1953 р. ув’язнений в Центральному політичному ізоляторі у Владімирі н/Клязьмою, і знов Тайшетські лагера л.п. 4 і 5, і знов тюрма в Іркутську.

В квітні 1955 року вивезений до Воркути, шахта № 29 і 30, де властиво цілий час перебував в ізоляторі.

В липні 1955 року переданий в кайданах Польщі. Як тільки була змога, публікувався у "Шляху Перемоги" та "Визвольному Шляху" під різними прізвищами.

Брат Андрій "Мім" був окружним господарчим референтом, районовим провідником ОУН Луцького району - загинув.

Брат Іван працював в СБ, загинув, будучи районовим провідником Колківського району.

Батьки вивезені в Тюменську область Росії, де батько помер 1945 р., мати двічі втікала з Сибіру. Померла в Луцьку 1971 р.

Published on 18 January 2010