Марія Терновська, ХОО МНК

Два народи-антиподи

За часів існування Московії, яка до 1917 р. називалася Російською імперією, а після 1917 р. – Совєтським союзом, москвини, щоб звеличити себе, безбожно спотворили як свою історію, так і історію поневолених ними народів.

За часів існування Московії, яка до 1917 р. називалася Російською імперією, а після 1917 р. – Совєтським союзом, москвини, щоб звеличити себе, безбожно спотворили як свою історію, так і історію поневолених ними народів. Особливо постраждали українці, найстаріший народ у Європі, а можливо, й у всьому світі. Історія була занесена до розряду ідеологічних наук й зобов’язана була не висвітлювати об’єктивний хід подій, а обґрунтовувати окупацію Руси-України, геноцид українців, пограбування наших історичних, культурних та господарських надбань. Ідеологічною підпоркою цього насильства стала абсолютно ненаукова й висмоктана з пальця теорія про Русь як „колиску трьох братніх слов’янських народів”, вигадана москвинами-україножерами. Наказом Катерини ІІ заборонено було говорити про фінське походження москвинів, бо "хоч росіяне від словян і різняться походженням, але не мають прецінь нехіті до себе". Так була приділена офіційним наказом історія України до історії Московії і далі Росії .

Російські «вчені мужі» також вигадали казочку про «молодшого та старшого братів», що насправді не має жодного історичного підгрунтя. Про це свідчить такий висновок. Науці відомі не три, а чотири східнослов'янські народи, з яких українці - найстарші. Білоруський, псково-новгородський, російський етноси фактично постали як відгалуження від українського: археологічні матеріали свідчать про переселення у VIII-XI ст.ст. праукраїнської людності з Північно-Західної України на лісову північ Східної Європи. Внаслідок змішування слов'янських прибульців з Півдня з місцевими балтами та фіннами формувалися літописні племена лісової зони - пращури молодих східнослов'янських етносів... Отже, білоруський, псково-новгородський та російський етноси постали пізніше праукраїнського в процесі слов'янизації вихідцями з Волині та Київського Подніпров'я, лісових обширів Східної Європи, споконвіку заселених племенами балтів та фіннів... Українці належать до динарського або українського антропологічного типу, який постав 6 тисяч років тому. До нього належать інші слов’янські народи: серби, словаки, словени, хорвати, чехи, чорногорці. То хто ж є насправді молодшим братом?!

Французський професор де Франс Роберт, знавець Словянських народів, читав лекції і надрукував їх. Він пише, що Українська нація "починається від Кубані і кінчається в Карпатах ... Вона простягається через Буковину аж до Північної Угорщини на комітати Мармарош, Унг і Берег... межує з Волохами й Уграми і є справжніми Європейцями - в протилежність Москвинам, які монгольского походження, а вона походить від адріатичної группи народів". Звідси випливає висновок, щоукраїнці та московини належать навіть до різних антропологічних груп.

Сьогодні ми простежуємо невдоволення Росії щодо рішення найшвидшої європезації нашої держави і викидають нашим довірливим громадянам гасла про рідство та солідарність між слов’янськими народами, про неможливість визнання України європейською країною, адже, звертаючись до московських джерел, українці ніяк не можуть мати якусь національну схожість з іншими європейськими народами. Вони, напевно, ніколи не чули про наукову роботу С. Л. Рудницького, в якій автор стверджує: "При нинішнім стані науки розріжнясмо в Европі чотири головні раси. Північна раса (германська) висока зростом, довгоголова, значить, що голова, як дивимося на неї згори, виглядає подовгувата, з ясними очима й волоссям. Обіймає германські народи Британії, Скандинавії та Північної й Середущої Німеччини. Північно-східна (фінська) раса низька зростом, майже довгоголова, з ясними очима й волоссям, обіймає фіннів, москалів і в части білорусинів та поляків. Середземноморська раса низька зростом, майже круглоголова, значить, що голова, як дивимось на неї згори, виглядає круглява, з темними очима й волоссям, обіймає майже усі романські народи та південних німців. Адрійська раса висока зростом, кругоголова, з темними очима й волоссям, обіймає усіх(без болгарів) південних слав'ян та українців. Адрійську расу вважають декотрі антропологи властивою слав'янською расою, що, розширяючись зі своєї правітчини на всі сторони, накидала народам інших рас (головно ж фінської) дещо зі своєї будови тіла, свою мову й культуру. Такими зіслав'янщеними народами є чехи, надлабські слав'яни, поляки, білорусини, москалі, болгари... Український нарід творить серед своїх сусідів дуже визначну і самостійну расову групу. Декому посторонньому могло б здаватись, що різниці між поодинокими народами обертаються прецінь в занадто малих обсягах, отже, не мають значіння. На се відповім, що се середні числа, взяті з тисячів помірів, які виразно зазначують антропологічну особистість даної групи людства. Вони показують нам передусім дуже наглядно, що українці мають дуже мало расової подібности з москалями й поляками, натомість сі два сусідні нам народи дуже подібні між собою». Поляки та москвини, які також говорять слов’янськими мовами, належать до іншого, так званого вілянського типу. А це означає, що вони мають інший генетичний тип і є такими ж слов’янами, як негри Америки – європейцями.

Та навіть якщо не зважати на ці закиди, то все одно має місце відсутність логіки в тому, що нам приписують забування свого коріння, «рідства» з російським народом. Яка мова може бути про рідство, якщо русскіє навіть не належать до слов’ян? Пращурами москвинів були угро-фінські племена примітивної збирально-мисливської культури, що жили відокремлено серед безкрайніх лісів та багнищ північно-східної Європи... Слов'яни належать до індоєвропейців, найближчі їхні родичі-прибалти (крім естонців), та германці. Одну-півтори тисячі років тому вони могли розуміти одне одного без перекладача. Угро-фінські племена належать до урало-алтайської групи і тисячу років тому були близькі до печенігів, половців та хозар, але знаходились на значно нижчому, ніж останні, рівні суспільного розвитку, фактично, предки москвинів були тими ж печенігами, тільки лісовими. На той час це були найпримітивніші і найвідсталіші у культурному відношенні племена Європи. Не лише в далекому минулому, але ще на зламі 1 та 2 тисячоліть вони були канібалами. Грецький історик Геродот (5 ст. до Хр.) називав їх андрофагами (пожирачами людей), а Нестор-літописець уже в період Руської держави - самоїдами. Щодо правдивості твердження про похождження московинів від фіннів та монголів, немає навіть сумнівів, адже існує необмежена кількість документів, археологічних, етнографічних та інших підтверджень. Зокрема, вчений Алексєєв твердить, що московський народ дістав найбільшу домішку монголоїдної раси через асиміляцію угро-фінів, що прийшли в Европу з Азії і частково увібрали в себе европеоїдну домішку ще до приходу слов'ян. Балти дістали монголоїдну домішку ще раніше, коли в Европу, після потепління і зміни клімату, людське населення посунулося двома хвилями: із півдня через Балкани і Україну - европеоїди, та північними лісами із Сибіру - монголоїди. Московський нарід різниться антропологічно і культурно від українського. Одна проти одної стають дві різні культури.". Також відомий російський історик академік Покровский писав: "...финны составляли коренное... население будущей Великороссии, ...славянские пришельцы не занимали пустые места, а "поглощали", т. е. насильственно подчиняли себе это коренное население страны ... (не викликало) разногласий уже у буржуазных историков"

З усієї наданої інформації можна зробити висновок, що росіяни - наймолодший східнослов'янський етнос. Їхня прабатьківщина - це Верхнє Поволжя. Перші слов'янські поселенці просунулись сюди з Середнього Подніпров'я ще у VII ст. Мається на увазі плем'я в'ятичів басейну Оки, які... були сумішшю слов'янських колоністів із місцевою фінською людністю. Однак справжня слов'янизація Верхнього Поволжя відбувалася у XI-XII ст.ст., коли балто-слов'янські племена кривичів, радимичів, словен посунули на схід, на Верхню Волгу, споконвіку заселену фінськими лісовими племенами мордви, муроми, мері, весі тощо. У цей же час сюди ж прибували переселенці з Південної Русі-України. Також зараз можна побачити, прочитати про «історичне» підгрунтування міфу про становлення Київської Русі саме русскімі, не зважаючи на деякі факти, винайдені їхніми же співвітчизниками. Зокрема, письменник О. Толстой в 1940 стверджував: "Є дві Русі. Перша — Київська має своє коріння у світовій, а щонайменше у європейській культурі. Ідеї добра, честі, свободи, справедливості розуміла ця Русь так, як розумів їх увесь західний світ. А є ще друга Русь — Московська. Це — Русь Тайги, монгольська, дика, звіряча. Ця Русь зробила своїм національним ідеалом криваву деспотію і дику запеклість. Ця московська Русь з давніх-давен була, є і буде цілковитим запереченням всього європейського і запеклим ворогом Європи".

На мій погляд, цей невиликий обсяг інформації повинен знати кожен український політик та журналіст, щоб мати змогу відповісти на закиди, тиск московської влади, який націлений на абсолютне моральне підкорення Москві українських народних мас.

Але в московській тиранічній формі правління немає нічого дивного, адже це має цілком правдиве історичне підтвердження. Це ми можемо спостерігати, ще з часів правління Івана Грозного та Петра І. Іван Грозний взагалі є прямим нащадком хана Мамая. Після Куликовської битви Мамай, рятуючись, втік у Крим, де його вбили його ж союзники - генуезці. Син Мамая, Мансур, обрав інший шлях порятунку. Він утік у Литву, був там прийнятий і жив на південній околиці, підтримуючи зв'язки зі Степом і з своїми родичами. Його нащадки стали князями Глинськими, з яких, по материнський лінії, і бере початок Іван Грозний.

Під могутнім впливом Золотої Орди в Росії утверджується військово-тиранічна форма правління. Деякі публіцисти називають її азійською, східною деспотією. Освічені українці понесли набутки європейської цивілізації до темної, пригніченої деспотичними порядками Москви. Російська історична наука однозначно позитивно ставиться до реформаторської діяльності Петра І (1672 - 1725), що "прорубав вікно у Європу". Але чи справді його реформи були спрямовані на введення Росії до кола європейських держав? Він створив армію і флот за європейським зразком, європеїзував грошову систему, вдягнув мешканців столиці в європейські камзоли. Цар розумів значення промисловості для могутності держави і заснував численні заводи та мануфактури. Однак усі ці заходи мали яскраво виражену мілітарну спрямованість. Петра І цікавила не розбудова економіки, а зміцнення військового потенціалу для експансії у західному та південному напрямках. Реформи проводили за рахунок надцентралізації влади, позаекономічного примусу до праці, посилення кріпацтва, а не розвитку ринкової економіки, як це робили в Європі. Індустріалізація країни за Петра І грунтувалася на примусовій праці та надексплуатації народу, що, як відомо, є суттєвою ознакою азійського способу виробництва. У кріпосницькій державі вільних рук не було, і самодержець вирішив проблему забезпечення нових промислових підприємств, приписавши до них кріпаків. Експлуатація на металургійних заводах Уралу набула нелюдських форм, коли робітників приковували до тачок і живцем ховали під землею. Тотальний наступ здійснювався і на внутрішній світ людини. Надцентралізація призвела до одержавлення і духовної влади. За Петра І церква остаточно стала елементом імперського державного організму на чолі з окремим міністерством - Синодом. Фактично лідер деспотії східного типу з архаїчною і неефективною системою господарювання намагався побудувати європейську економіку азійськими методами. До речі, таку ж спробу, тими ж способами і з тим же негативним результатом повторив Сталін.

Тож, браття, пам’ятаймо про всі підступні кроки Московії проти Української Держави і не даймо знову повернути москвинам в рабство український народ, бо як сказав Пилип Орлик: “Хоч би які великі були московські насильства, вони не дають москалям жодного законного права на Україну”!

Published on 11 December 2006